За середньовічними переконаннями померлих, окрім самогубців, ховали в освячену землю, якою вважалась земля біля храму. Жертв епідемій тоді вивозили далеко за межі населеного пункту. Розташування кладовищ біля храмів створювало загрозу поширення епідемій. Запобігаючи винекненню їх імператор Йосиф II у 1783 році своїм розпорядженням зобов'язав ліквідувати кладовища біля храмів.

 У Дубі попередній цвинтар також знаходився на території храму, на місці теперішньої церкви. Зі слів старожилів перша церква згоріла, а з нею очевидно, й хрести на могилах, які здебільшого були дерев'янними. 

Ідентифіковано давні могили старого цвинтаря, а це близько двадцяти кам'яних надгробків. Найдавніше поховання датується 1891 роком. Всі кам'яні хрести є схожими до придорожніх. Поскільки церкву розпочали будувати у 1894, то слід вважати, що старий цвинтар започатковано приблизно з того ж часу.