Історія Дубівської школи має дуже глибокі та міцні корені. У "Шематизмі" народних шкіл і вчителів в архієпархії Львівській, підпорядкованих греко-католицькій метрополітальній Консисторії (м.Львів, 1886р., с.30) сказано про те, що школа у Дубі є однією з найдавніших у сільській місцевості не тільки на Рожнятівщині, але й в усьому Долинському повіті австрійської доби.

 

 У найдавніші часи освіта в Галичині починалася від науки у дяка, у якого діти вчилися молитися, рахувати, а також читати церковні книги. Такі школи відкривалися при церкві і перебували під опікою парохів. Вони були не регулярними і діяльність їх залежала переважно від субєктивних факторів. Саме з такої школи і починалося шкільництво в Дубі.

 

 Перша однокласова парохіальна школа була заснована у 1805 році. Її відвідували лише окремі учні, батьки яких, по-перше, мали матеріальну можливість відправити дітей в науку, а по-друге, були зацікавлені у їх навчанні. З архівних джерел відомо, що у 1832 р. до однокласної парафіяльної школи ходили діти не тільки із Дуби, але й із найближчих сіл - Ріпного, Лецівки та Дубшари. А вчителем був Михайло Кніс. Його платня складала 17флоринів і 15 крейцарів на рік, які йому платила Львівська греко-католицька консисторія. Школа утримувалася коштами громади, яка підтримувала приміщення у належному стані.

 

 У квітні 1845 року однокласовій парохіяльній школі села Дуби було надано статус державної.

 

 У 1851-52 рр. школу відвідувало 25 дітей. Список учнів цікавий тим, що до школи ходили лише хлопчики: Олекса Кидик, Тимко Андріїшин, Василь Шикор, Федір Паньків, Іван Кидик, Ілько Мельник, Іван Фриз, Юрко Кидик, Михайло Циган, Василь Дубенський, Стась Андрусів, Антон Мельник, Ілько Андрусів, Прокіп Циган, Микола Джурин, Юрко Кузан, Юрко Гуцул, Юрко Клюс, Василь Іванишин, Данило Настуней, Семен Лозінський, Василь Іванишин, Михайло Гладун, Прокіп Клюс, Василь Клюс.

 

 З 1855 року в селі Дуба Стрийського округу Рожнятівського повіту була народна (тривіальна) школа. Тривіальними (або народними) називалися школи в яких дітей навчали рахувати, читати та писати. Ці три головні науки латинською мовою називалися тривіум.

 

 У 1864 році до школи ходило вже 29 дітей. Вчителем був Сметанський Андрій. Уже через 2 роки, тобто у 1866р. вчителем працював Теодор Ткач.   Він же виконував обов"язки директора школи. На той час в селі налічувалось   128 дітей шкільного віку (7-13 років) - 62 дівчинки та 66 хлопчиків. У школі     навчалось лише 33 дитини: 11 дівчат і 21 хлопчик. У фонді №19 (опис 16,       справа 180, стор. 105-106) Центрального державного історичного архіву України (м.Львів) зберігаються матеріали інвентаризації школи станом

на 1861 рік. Зокрема, сказано, що будівля була без комина, покрита соломою, розмір класної кімнати -  4.5 x 3 метри. Для навчання дітей слугували два довгі столи, дві широкі лавиці і одна таблиця. На стіні висів образ.

 Навчальний процес не був безперервним. Часто траплялося так, що діти не відвідували школу один-два роки, оскільки не завжди можна було знайти вчителя, який би міг "провадити науку". До того ж навчання не проводилось у час жнив.

На жаль, ніде не можна знайти у хронологічній послідовності прізвища вчителів, які працювали у сільській школі протягом XIX., але багато з них відомі: Кніс Михайло, Сметанський Андрій, Керніцький Михайло, Топольніцький Святослав, Кобрин Никола, Каліцун Еліаш, Сорочко Марія.

Перейменування однокласової школи на двокласову відбулося у 1912р. З цієї пори в школі вже не один вчитель, а два - Мирович Ігнатій і його дружина Анастасія, які проживали в приміщенні школи,  яка збереглася ще й до тепер.