Важливу роль в історї нашого краю відіграла діяльність громадського культурно-освітнього товариства «Просвіта». Рятуючи широкі верстви українського населення від темноти, безграмотності, наступу москвофільства народовська молодь виступила з ідеєю просвіти народу. 8 грудня 1868 року у Львові було засновано просвітньо-культурне товариство «Просвіта». Основною статутною метою було «спомагати народну просвіту в напрямках моральнім, матеріальнім і політичнім», збирати і видавати зразки усної народної творчості, «ширити просвіту між руським народом» за допомогою видань, заснування повітових філій. «Просвіта» стала першою освітньою організацією для народу. Її книжки, друковані простою мовою ширилися між селянством, викликали у нього зацікавлення до освіти. Львівське товариство зразу почало створювати свої філії в повітових містах, селах у вигляді читалень.

 Така читальня була заснована в селі Дуба 10 березня 1895 року підтвердженням чого є відповідні матеріали, що зберігаються у Львівському державному архіві (фонд 348, опис 1, справа 2314). У листі до Львівського товариства «Просвіта» знаходимо цікаві факти про створення читальні та її засновників (подається мовою оригіналу) «Дня 10 марта 1895 року отворилисьмо читальню, до котрої 48 членів вписалось, а дотепер 27 з них вкладки членські заплатило. До Виділу вибралисьмо Івана Клюса, яко голову, Ілію Каліцуна – заступником голови, Николу Лахманця – писарем, Олексу Кидика – бібліотекарем, Федора Маринчука – скарбником, Дмитра Тункова та Юрія Кравчука – заступниками».

 Читальня знаходилася в громадськім будинку, котрий виділила громадська Рада. У 1898 році читальня налічувала 52 членів, з яких письменних було лише 12. А починалася вона з 35 книжок. І лише згодом товариство «Просвіта» передало зі Львова для сільської читальні 135 книжок.

Цікавими є самі назви: «Роскази про небо і землю», «Життя чесного чоловіка», «Добре роби – добре буде», «Читанка для руського народу», «Що нас губить», «У пропасть дорога ковзка», «Дещо про здоровля», «Сили природи» та ін. У читальні влаштовувались голосні читання часописів, газет, журналів, світської літератури.

 З ініціативи  читальні «Просвіти» було створено в селі «Братство тверезості» з тим, щоби «люди оден другого не приводили до піятики та щоби при жаднім інтересі, наприклад, весілю, гостині і т.д. не було напою – то всьо під каров…»

 Але робота читальні переривається з виїздом Лахманця Николи с. Федора до Канади в 1900 році. Відновлює діяльність читальні учитель Василь Сорочка, який попри свою шкільну працю щиро трудився на освітнім полі. Зі смертю В. Сорочки у 1909 році робота читальні знову занепадає, а упадає цілковито в часі Світової війни.

 З 1907 року головою читальні був парох Юліан Филипович, який поєднував місію духовного наставника з культурно-просвітницькою діяльністю. Він дбав про те, щоб навернути молодь до релігії і церкви, а також до письменства.

 Продовжувачем справи о.Филиповича був о. Мирослав Проскурницький, який спільно з вчителями Ігнатієм та Анастасією Мировичами утверджували українську культуру на селі. 1925 році  організували  аматорський  гурток. Членами цього гуртка були статечні ґазди і ґаздині, молоді парубки і дівчата, які попри всі господарські справи все ж знаходили час для репетицій, аби перед громадою села виступити з виставою. А таких вистав протягом року могло бути п"ять-шість.

 Крім того, дуже часто відбувались концерти, фестини, урочисті зібрання з нагоди святкування Шевченківських днів та інших свят. Виручені гроші йшли на будівництво народного дому, котрий збудували силами громади у 1933 році. До речі, дане приміщення слугує громаді і дотепер, як сільський клуб.

  У 1937 році читальнею користувалось вже 286 членів (100 чоловік, 60 жінок, 126 дітей). При читальні, крім аматорського та самоосвітнього гуртків створюється мішаний  хор церковний і світський, який відвідували всі бажаючі.

 Поклавши собі за мету, поліпшити матеріальний рівень життя українців, як необхідної умови їх культурного розвитку «Просвіта» була ініціатором створення інших товариств та громадських організацій на селі: артілей, кооперативів, господарсько-споживчих спілок, ощадно-позичкових кас і тим проводила заходи для піднесення агротехнічної культури, забезпечувала друкованою продукцією теоретичні та практичні народногосподарські програми. Так « споживча кооператива «Єдність» в Дубі була основана в 1926 році заходом комітету складеного з найбільш свідомих мешканців села, які розуміли потребу економічної організації, та відсунення в сторону приватників-спекулянтів. При оснуванні кооперативи вписалося 49 осіб, в 1937 році число членів дійшло до 165, а в 1939 році перед упадком Польщі було біля 200.»

 Союз Українок в Дубі повстав в 1937 році за почином свідомих мешканок жінок Анастасії Мирович і Дарії Проскурницької. Нажаль діяльність Союзу, як і читальня просвіти була перервана польською поліцією в 1938 році.

 «Просвіта» була осередком освітньо-культурного життя на селі. Була тим вогником, який зігрівав душу і серце селянина-трударя, давав йому впевненість у тому, що Україна з її одвічними звичаями і традиціями, солов»їною мовою, самобутнім етносом гідна бути незалежною соборною державою.

 В усі віки український народ служив високим ідеалом духовності і моралі. І хочеться вірити, що й надалі наш народ залишиться вірним цим ідеалам. А добрі традиції започатковані в селі Дуба нашими батьками в напрямку культурно-просвітницької роботи, знайдуть гідне продовження серед наших односельчан.

 

 

                                                                                       Гладун Наталія Іванівна