top of page
До Паски лишилосі...
Дуба - село
00:0000:00
ЗЕМЛЯ ПРОМОВЛЯЄ
Перелік вулиць села Дуба: Молодіжна, Л.Українки, І.Франка, М.Грушевського, В.Іванишина, Т.Шевченка, Гагаріна, Набережна, Б.Хмельницького.
Топоніми:
Наше село ділиться на чотири частини села:
Горі (горішний) кінець - д'горі;
Середина - центральна частина села;
Долів (долішний кінець) - в доли, в долину;
Киселівка - назва імовірно йде від старовинної страви "киселиці".
Ріка Дуба
Права притока Чечви. Бере свій початок на території ґміни Дуби Долинського повіту із з’єднання двох потоків Дубшари і Лецівки біля фільварку, що зветься Слобідка (Слобода Дубенська - тепер с.Підлісся). Звідти тече на схід досить широкою долиною, з півночі знаходиться взгір’я Оженовата (710 м ), а з півдня - Хомотівка (739 м ). Справа приймає потік с.Ріпне і повертає на північ, звідти долиною від правого берега значно розширюється, з’єднуючись з долиною річки Лімниця. Лівий беріг р.Дуба підпирає підніжжя гір, які утворюють поділ між Дубою і Чечвою, на чиїх потоках розлягаються села Князівське, Іванівка, Ясеновець. Закінчуються вони над Рожнятовим лісистим взгір’ям Батин (425м). Крім того зрошує Ціневу, де з лівого берега приймає потік Цінівка, потім обпливає зі сходу Рожнятів, а під Сваричевим з правого берега впадає до Чечви. Довжина протікання об’єднаних потоків – 17 км. З правого берега приймає потоки Ріпне і Радова, з лівого – Цінівку і Смереку з Ясеновцем. Між Дубою і Лімницею простягаються обширні мочарі, які називають надлімницькими болотами, а також рожнятівськими і калуськими.
(географічний словник, переклад з польської Оксана Шумей)
(географічний словник, переклад з польської Оксана Шумей)
БоганЕць
БУковина - буковий ліс
Екскурсія вулицьома села
Історія фільварку в Дубі
Хто жив на тім місці де зараз кафе. Хата.
При опрацюванні словників українських географічних назв вражає сила-силенна назв, із яких промовляють наші первині предковічної сонцепоклонницької віри, в епоху якої сформувався український етнос та його духовність. Світ наївної доброї закоханості у природу, щирого поклоніння довкіллю, збуджуваних уявою, що все у цьому Світі є одного походження. І впізнавала людська істота, як їй здавалося, серед фауни і флори своїх прародичів, своїх опікунів та друзів. І витворювала їхні культи. Саме тоді до культу води й вогню прилучили наші предки ще й культи дерев. Десь тоді, правдоподібно, з’являються замовляння та обрядові пісні, в яких фігурують родові тотеми, як ось, скажімо, дуб у цій українській обрядовій пісні сонцепоклонницького походження: «Гей Дубе! Дубе! Наш Діду любий! Ходи в господу до нашого роду!» Поза сумнівом, пошанування родових тотемів-дерев, тотемів-звірів переносилось і на назви географічних об’єктів — лісів, гаїв, водоймищ, урочищ, у яких та побіля яких відбувалися культові сонцепоклонницькі ритуали, а згодом і на назви поселень, що були засновані неподалік тих об’єктів. У наших обрядових піснях сонцепоклонницького походження світотворча сила дерево називається рай-дерево, всесвяте дерево. Найчастіше символом рай-дерева в українських обрядових піснях виступають явір, дуб, липа, верба, береза, сосна. Пошанування дуба як рай-дерева засвідчене українськими географічними назвами ще в княжі часи.
Станіслав Губерначук «КАРБИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ ДОБИ В УКРАЇНСЬКИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВАХ ТА ІМЕНАХ ОСОБОВИХ»
Станіслав Губерначук «КАРБИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ ДОБИ В УКРАЇНСЬКИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВАХ ТА ІМЕНАХ ОСОБОВИХ»
Вирізка з журналу "Земля" 14.05.1910 Варшава
Автор статті Болеслав Адам Барановський (Львів)
Дуба, Дубшара Долинського повіту.
Назва села Дуба є ідентичною з назвою гірської річки Дуба, яка бере свій початок в Дубшарі, протікає через Рожнятів і впадає в Лімницю. Лінгвісти, швидкі на поспішні висновки, радо пояснюють походження назви ріки і села від назви дерева «дуб». Але тут виникає сумнів, оскільки гори і підгір’я Карпат встелені швидше смерекою та іншими хвойними деревами. Дуб тут є рідкістю! Назва села Дубшара, де беруть свій початок джерела річки, мабуть, таки пов’язана з її назвою; проте друга половина цієї назви є загадковою: невідомо, чи це окреме слово ш а р а (невідомого значення), чи суфікс – ара, який також немає точного значення. В переказах фігурує ця місцевість як Дубшара, але навколишні жителі часто вимовляють як «Дубшера», розглядаючи "а" так, як і в інших словах, в яких первинне "а" після м’яких і піднебінних приголосних звучить як е (-є). Наприклад, кричати – кричєти, Бережани – Бережєни і.т.д.
Назви, що походять від дуба, як в польській, так і в українській формі цього слова, є дуже поширеними на даній території. Сумнівів щодо такого походження не бракує і в інших місцевостях. Так, наприклад, біля Козови в бережанськім районі, є село Дубще (Дибще), яке в усному діалекті поширене також як Дубрще. Потрібно додати, що біля Кракова є не лише Дембє (над Віслою під Краковом), але і Дубє (в Хшановськім повіті, на схід від Кшешовіц над притокою Рудави). Проте, неправдоподібною була б версія, що джерелом тієї назви була б українська форма слова «дуб». Також в Бохеньськім повіті біля Курова є хутір Дубєліце ( - потомки якогось Дубєля?). Ці місцевості ще більше заставляють замислитись, чи в даних назвах не приховані раптом якісь прастарі назви чи прізвища іншомовного походження. (Мимоволі пригадується назва річки Доубс у Франції біля підніжжя гір Юра).
переклад з польської Оксана Шумей
Дуба, Дубшара Долинського повіту.
Назва села Дуба є ідентичною з назвою гірської річки Дуба, яка бере свій початок в Дубшарі, протікає через Рожнятів і впадає в Лімницю. Лінгвісти, швидкі на поспішні висновки, радо пояснюють походження назви ріки і села від назви дерева «дуб». Але тут виникає сумнів, оскільки гори і підгір’я Карпат встелені швидше смерекою та іншими хвойними деревами. Дуб тут є рідкістю! Назва села Дубшара, де беруть свій початок джерела річки, мабуть, таки пов’язана з її назвою; проте друга половина цієї назви є загадковою: невідомо, чи це окреме слово ш а р а (невідомого значення), чи суфікс – ара, який також немає точного значення. В переказах фігурує ця місцевість як Дубшара, але навколишні жителі часто вимовляють як «Дубшера», розглядаючи "а" так, як і в інших словах, в яких первинне "а" після м’яких і піднебінних приголосних звучить як е (-є). Наприклад, кричати – кричєти, Бережани – Бережєни і.т.д.
Назви, що походять від дуба, як в польській, так і в українській формі цього слова, є дуже поширеними на даній території. Сумнівів щодо такого походження не бракує і в інших місцевостях. Так, наприклад, біля Козови в бережанськім районі, є село Дубще (Дибще), яке в усному діалекті поширене також як Дубрще. Потрібно додати, що біля Кракова є не лише Дембє (над Віслою під Краковом), але і Дубє (в Хшановськім повіті, на схід від Кшешовіц над притокою Рудави). Проте, неправдоподібною була б версія, що джерелом тієї назви була б українська форма слова «дуб». Також в Бохеньськім повіті біля Курова є хутір Дубєліце ( - потомки якогось Дубєля?). Ці місцевості ще більше заставляють замислитись, чи в даних назвах не приховані раптом якісь прастарі назви чи прізвища іншомовного походження. (Мимоволі пригадується назва річки Доубс у Франції біля підніжжя гір Юра).
переклад з польської Оксана Шумей
З давніх давен людина селилася на берегах струмків, річок. Річка була для людини надійною помічницею, як у праці так і в відпочинку. Так і наша річка Дуба годувала людей, захищала від нападу ворогів, слугуючи надійною перепоною, допомагала крутити колесо млина, що перетворював зерно на муку, жінки прали там білизну. Під час відпочинку люди в ній купалися змиваючи втому й бруд після важкої праці.
bottom of page