Звичаї та Обряди

Звичаї та обряди

ПОХОРОННІ

ВЕСІЛЬНІ

Наші хати

НАШІ ХАТА

Хата Люльці Шпильчин

Дубшара

Хата Кучер Маґди (Мерикані)

Світлина Тетяна Дубровна 23 жовтня 2022 Дубшара

Ліпили хати толоками

Оповідач: Ганна Андріїшин

Обійстя Кобрейових

Три хати рідних братів Библівих Івана (з права), Василя (по середині) та Федора (зліва)

Світлина Тетяна Дубровна (Библів) Квітень 2022

Будова хати

Архів Лозінських з Підлясся

Як зачиналосі хату класти

Оповідач: Ганна Сеньків (с.Лецівка)
@ДУБowА скриня

Хата Стефки Гуцул (Грибички)

Долів
2020 рік

Хата Стефки Гуцул (Грибички)

Долів
2004 рік

Хата Мерикана

Ґанок Мериканової хати

Хата Мерикана

Ґанок польський

Давнє (за часів Польщі) лісництво, пізніше школа.

Хата під бляхою

Дубшера

Хата Микити Клюс

На місці цієї хати побудована родина Панишак

Хата під драницею

Ріпне

Ріпне

Ріпне

Ріпне

Двері

Хати під соломов

Оповідач: Харандзюк Мирося

Курна хата

Хати Шуварових і Монько (Владзьо Моньчишин і жінка Ольдзі 1937р.н.)

З чого сі зачинає будова хати

Оповідач: Емілія Шумей с.Лецівка
Запис: 2015

Піч і долівка в давній хаті

Оповідач: Параска Попович (с.Лецівка)

Як будували хати. (Звичаї та обряди)

Оповідачі: Кучер Ганна, Шикор Петро, Библів Юрко, Харандзюк Мирослава, Кидик Марія, Шумей Емілія

Хата родини Циганчуків

2004 рік

Проводи в армію

Проводи в армію - звичай, що не прижився у Лецівці.

У 1950 році військо КДБ повністю знищило прикарпатське село Лецівка, а жителів вивезено в Караганду, Сибір і Херсон. За десять років на Херсонщині люди дотримувались своїх звичаїв та запозичували місцевих, але повернувшись додому не рідні традиції забули.
Оповідач: Попович Михайло Юркович 1933р.н. с.Лецівка
Запис: 19.07.2016

Проводи лецівчанина в Херсоні

Попович Михайло Юркович 1933р.н. в с.Лецівка

Проводи в армію по-херсонськи, або звичай що не прижився в Лецівці.

Дівчата, які приходили на «виряджання», шпильками чіпляли на одяг новобранця хустинки, а заміжні в’язали хустинки на руки. Це найбільш урочистий етап проводів. Коли новобранця виводили з двору, біля воріт на удачу розбивали пляшку і тричі кликали його, щоб він вертався. Це робили для того, щоб новобранець три рази повернувся додому: два рази у відпустку і один раз після закінчення служби. Усім селом проводжали солдата-новобранця на кінець села, де стояв автомобіль, прикрашений квітами. За селом проводили невеликий мітинг, на якому виступав голова колгоспу, парторг, комсорг, директор школи, хлопці, які нещодавно повернулися з армії. Обрядовий час від’їзду новобранця – це апогей проводів, коли виконувалися спеціальні пісні:«Ой машина в’їжджає», «Послідній же нинішній деньочок». Потім, коли новобранець вже їхав на машині до пункту прийому, він по одній відчіпляв ці хустинки і кидав через плече. Тоді оце, як їде, машина його везе, він по одному відчіпає і кидає через плече»; «Машина їде помаленьку, а він маха-маха і кидає». Ці хустинки збирали люди, які йшли за машиною. Батько і мати обов’язково мали підняти по хустинці і зберігати їх, доки син не повернеться додому: «Обично стараються батько й мати взять по платочку, потом скільки ждуть – стільки вони хранять ці платочки».

Коли мати піднімала хустинку, говорила такі слова:

Ступаю, синочок, я в твій слідочок,
Беру у ручки я твій платочок,
Легкої служби тобі бажаю,
Через два рочки додому чекаю.

Таким чином, проводи до армії в радянський час були пов’язані з системою ритуалів, спрямованих на захист новобранця під час служби та його повернення додому.

Проводи по-херсонськи

Архів Атаманчук Микола Михайлович 1958р.н. (Портейчин)

Давна молитва пращурів

Давна молитва

Чи не у кожної родини є свій духовний спадок, одержаний від бабусь і прабабусь. Саме вони, присвятивши себе вихованню онуків, передають їм свою життєву мудрість, традиції, звичаї, та навіть забобони.

Я теж отримала в спадок бабусину молитву.

У тексті маємо заклик до людей промовляти молитву в найважливіші дні тижня – щоп’ятниці до пісного сніданку («пісничка»), щосуботи до заходу сонця, тобто до настання неділі за церковним календарем, і щонеділі до Служби Божої; а також звернення до Святого Миколая по допомогу як звіт про виконання такого заклику.

Молитва до ранків божих. Варіант 1

Отсю молитву відмовляють цілий рік, а особливо в днях посту.

На горі сиянські, на земли просиянській
Матер Божа спочивала, по раю ходила,
Суса Христа за руку водила.
Привела йиго на вітриня (утреня)
З вітриня на кАзованя,
З казованя на Службу Божу,
А зі Служби на море.
А на тім мори білий камінь,
На тім камени церківка,
В тій церківці золотий престів,
На тім золотім престолі Господь Бог воскрес.
"Петре, Йване, не жьилуй моєї муки,
Бери хрест у руки,
Іди, кажи йик старому, так молодому,
Йик найменчому, так наймолодшому:
Хто ме мої молитви знати-казати
В а пйитницу до посту, в суботу до схід сонця,
В неділю до Служби Божої,
Шьо день, шьо ночи,
Тому Господь Бог при смерти буде.
Ангели душу возьмут,
Перенесут почерез море кіпйиче
Почерез пекло горьиче.
Пекло си запре, а рай си вітворит.
Боже мене прости!

У неділеньку раненько

Давна молитва пращурів
Оповідач: Стефанія Бердар
Запис: 2016 с.Дуба

Варіант 2

На Голгофській горі, на Осіянській воді
Там Матінка Божа спала-спочивала,
Приснився Їй сон чудний-пречудний,
Дивний-предивний.
Що Її Сина жиди взяли,
На хрест руці розпинали,
Золотий вінець знімали,
А терновий накладали,
Цьвахами руці й нозі пробивали.
Прийшов Ісус Христос, Матінонька Божа,
Бог з тобою, я пред тобою,
Взяв Її за білу рученьку,
Повів Її на раннюю службу,
З ранньої на пізню,
З пізньої на море.
Там на морі камінь лежить,
На камені церквиця стоїть.
Самі дзвони задзвонили,
Самі свічі засвітились,
Самі престоли застелились.
Прийшов Ісус Христос,
Став Він свої рани розтворати,
Стали ся всі дивувати.
Не дивуйся, Петре-Павле, мої муці,
Вузьми хрест в руці,
Піди поміж миром християнським
І закажи малому, старому, хромому, сліпому,
Хто буде Матіноньки Божої сон почитати,
Той не буде ніколи припадку мати:
Ні на водах потопати,
Ні на вогнях погорати,
Ні звір поїдати,
Ні гад посисати.
Скілько на небі зір,
На древі листу,
На морі піску,
Стілько Матінонька Божа
Вудпустить гріху.

У неділю рано

Давна молитва пращурів
Оповідач: Параска Попович (с.Лецівка)

Варіант 3

На Сіянській горі у неділеньку рано соненько сходить. Пресвята Діва Сятого Сина за рученьку водить привела його на Всенощне, а з Всенощного на Утреню, а з Утренні на Служеніє, із Служенія на Вечірню, а з Вечірньої на Синєє море.
А на Синім морі білий камінь стоїть, а на білім камені золота Церковця, а в тій Церковці золотий Престіл. А за золотим Престолом сам Ісус сидить.
Прийшли Святий Петро і Святий Павло:

– Жалуємо Тебе, Господи!

– Не жалуй Мене, Петре, ані ти, Павле! Візьміть золоту святу книжечку у праву ручку ідіть упоперек світу і накажіть: "Більшому, меншому, хто цей Золотий Отченаш вимовить у п’ятничку до пісничка, у суботку до заходу сонця, у недільку до Служіння, тому Царство отворене, пекло замкнене!"

Святий Миколаю, Тобі одвічаю, Святий Помічнику, поможи нам, Слава Отцю і Сину, і Святому Духу, нині і присно i во віки вікiв. Амінь!

У неділю рано

Давна молитва пращурів
Оповідач: Едуард Скалівський
Запис: грудень 2015 с.Дуба

Варіант 4

Колиж то було пророковано що Ісуса Христа продано,він во цім все знав на мукися вибирав.Вийшов на гору став на коліна Причиста Мати його уздріла,сину мій сину моя ти дитино,я тебе під серцем носила ,своїми грудьми кормлила,а ти тепер сину терпиш рани за всі милі Християни.
В неділю рано сонце сходило Причиста Діва по раю ходила,свого Синочка за руку водила-привила його на усиночне з усиночного на утриню з утриньої на службу,з служби на казаня,з казаня на вечірню з вечірньої на синє море на білий камінь.
На тім камені церква стоїть в тій церкві золотий пристол стоїть,на тім пристолі Ісус Христос лижить,голву схилив 5 ран утворив,всю свою кров пролив.Прийшов до нього Петро і Павло.
Петре і Павле не жалуйте моїх,беріть золотий хрест у руки ідіть по світі проповідаючи ,розповідаючи -де зустрінете сліпого,глухого наказуйте хто цю молитву зговорить у п'ятницю на пісно,в суботу до схід сонця ,в неділю до служби Божої,тому буде пекло замкнене рай удомкнений на віки вічні.
Хто цю молитву зговорить у вогні не згорить,у воді не потоне в своїх муках крові не дімтане,аби було стільки гріхів,як у морі піску на дереві листу тому все буде відпущено на віки вічні.Амінь

Варіант 5

На осиянцкій горі синцке зілє, с'єте праведне сонце сходить і заходить;
там Божа матка лєгла спати, спочівати. Прийшов єї син: "Мати моя, мати, буде
час спати, спочівати. Ідім Божу службу мати".
- "Синку мій любий, прелюбий, який ми сі на тебе сон снив, шо тебе Жиди взєли,
твої ручки, твої ніжки на хрест розпєнили, звоздами прибили, тернинкою оперезали,
тернинкою ти голову з'єзали, кровцу твою розливали!"
- "Мати моя, мати, нема чого сї страхати і жєхати, тоби мині незабавком часом за
християнський народ муку відбувати".
Встала мамка рано в неділю, озмила сина за праву ручку, пішла на ранну службу,
а з ранної на пізну, а з пізної на воду; а на тій воді каменец, а на тім каменци манастир,
ав тім манастирі пристіл, а на тім престолі Сус Христос лежить крижом пораненим, стоїт коло него
Павло й Петро. "Павле й Петре, не стійте коло мене, не здивуйте з моїх ран.
Беріт хрест у руки, ідіт по усему світу розповідаючи, ци найдете старого, ци найдете сліпого,
ци найдете кривого, хто буде Божу матку спомняти, тот не буде без сакраменту
вмирати. Абиж мав тілько гріхів, як листу, як трави, як звізди на небі, буде єму Бог душу простити
не буде му звір поїдати, не буде му чадо кров посисати; як буде умирати,
буде єму матка конец голови стояти". Злетіли два ангелі, озмили душку до світлого раю, до супокою вішного,
де всі с'єтки спочівают і на віки віки амінь пробувають.

Варіант 6

На горі сиянській матер Божа в зїлю заснула. Приснив сі її сон дивненький: Сус Христос, син
маленький: - "Мати моя, ти спиш, нічо не чуєш, мої муки не видиш".
- "Сину мій возлюблений, я сплю, все чую, твою муку вижую Ніжки ручки звіздєм розбивають,
терновий вінок на голов вкладають. На голов вкладають, на хрест розпинают, у ніжки у ручки звіздї
забивають". В неділю рано сонце сходе, Пречиста Діва по небі ходе, Суса Христа, свого сина,
за ручку воде. Привела на утренє, а з утреня до мнастирє, а в манастири три столи стоє,
три свіцці горє, сидить Петро й Павло, книжку читає, Суса Христа кєшко благає.
"Петре, Павле, не жалуйте моєї муки, беріт розпєтє в руки, розносіт по всему сьвіту, научай
старого і малого і вбогого і богатого, хто ме цей оченаш уміти, не ме в пеклі горіти, ані на мори
ані на жовтім піску, ніхто не мати гріху!"
На тім мори злота церківця, в тій церківци три столи стоє, три свіцци горє, сидить Петро й Павло,
книжку читає, Суса Христа кєшко благає. "Петре, Павле" не дивіть ся на мої муки, беріть хрест
і книжку в руки, розносіт по всему сьвіту, научайте старого й малого і найменчого за пєтнїшне
співанє, за суботнїшне невмиванє, за неділішне снїданє. Хто ме цей оченаш говорити зарань і в
вечер, то ме Господь Бог з неба сходити, гріхи одпускати рай отворєти, пекло заперати,
на віки віков, амінь.

Варіант 7

Там на Оспоньскі горі Причиста Діва спочивала;
Прийшов йї сон у книзї:
Причиста Діво, спиш, ци чуйиш?
Ньі спйу, ньи чуйу;
Присниу ми сьа сон диуний, придиуний,
Шчо тибе злапано, на хтрисьті росипнено,
Тирновоу коруноу коруновано.
У нидільу рано соньічко сходит,
Причиста Діва свого сина за ручиньку водит.
Привела го на осиношни,
З осиношного до сповіди,
Від сповіди до сакраменту.
Привела го на мори,
А на мори білий камінец;
На тьім камінци церкоуцьа стойала,
У тьі церкоуци Сус Христос лижиу,
Голоувку склониу, очка зажмуриу,
Ручки розложиу, усьу кроуцьу за нас розільльиу.
Прийшоу сьвитий Питро, сьвитий Пауло;
Божиньку наш, Божиньку, йакуж ти за нас муку тирпиш!
Ти сьвятий Петри, ти сьватий Паули, - ни страхай сьа мойї муки;
Озьми собі хрест у руки
Іди, по йусьім сьвітьі роскажи,
Йак старому, так малому, так сиридущчому;
Хто тоту молитвицьу буде мовиу
У пйитницьу сполудньи, а йу суботу до схід соньцьи,
А йу нидьільу до служби Божої,
Тому буди сорок дньіу, сорок ночіу гріха одпущенійи,
Сам при йиго смерти.

Варіант 8

У нидьільу рано соньічко сходит,
Найсьвитьійша Матьінка синочка водит.
Повела го на утриньу,
З утриньі на службу,
С служби на казанти,
С казаньи на вичірньу,
З вичірньі до гробу.
Отвориу сьи божий гріб,
Огльинув сьи милий Біг;
Чого потрібуйиш чоловічи?
Лехкого сконаньи,
ДушнОго (душевного) збаульіньи.
Стойіт сьвічка сьвітьяча
Пирид Ісусом видьача.
Виджу тьи, мій Ісуси,
Чириз сьвиченньі руки.
Сьвашченник Ісуса пістуйи,
Мойа сьи души радуйи.
Радуй сьи, душо мойа,
Бос видьіла божи тьіло,
Шчо сьи з душоу розлучило.
Наш Сус добродьій дау си прибити руки
І ноги на хрисьтьі прибили.
Йакий з него майстир дорогий,
Солотка збройа!
Радуй сьи душо мойа.
Кльінчила дьіва йу горотци,
Молила сьи Богу Отцу.
Так сьи молила,
Аж сьи йі друшка зйавила.
С тоу друшкоу ходила,
Надибала сьвитого Івана.
Мій сьвитий Івани,
Ни виьіуйис сого сина?
Видьіу йа твого сина, йак го жиди замордували,
Руки, ноги на хрисьтьі прибили.
Іди Петри, іди Паули, йдьіт по сьвітьі,
Кажіт малому симилітному,
Жиби ту молитву відмоуйили два рази на тиждинь:
У пйиток при обідьі, йу суботу при вечери;
Такому сьи рейьскі ворота будут отвирати,
Пикильньі замикати;
На войньі ни загини.
На водьі ни потони,
Биз сьвитого Сакраменту ни умре.
1893 рік

Про муки Христові

Род жидоуский затворений
І віт Христа постаулений.
Збирали сьа Христа убити,
Мисьійаша наживити.
Узьали Христа аж на гору,
До пилатового двору;
Пилат ркци умивайи,
Сина божого ниспознайи.
На-ухрист Христа роспинайи,
Руци й ноги прибивайи.
Матка билша фраусоулива,
Стойіт піт крижем смутлива:
На сина сьи погльидайи,
Сьльізми свой твар умивайи
Ах, синуж мой озльублезний,
Серцьу-с мому ізболезний!
Тош тьа виджу роспйатого
І на христьі прибитого.
Тош тьа моцно скатували,
Руци й ноги прибивали!
Плач, мольім сьа Христійани -
Тирпіу Христос за нас рани.
Тирпіу пйить ран крижуваних
За нас грішних, Христійани.
Тирпіу рани, тирпіу муки,
Чириз жидоускійа руки.
А ми Христа вихвальаймо,
Алилуйа засьпіваймо.
Алилуйа, Алилуйа,
Слава, Христе, твойі страсти!
Сохраньай мир от напасти,
От льуцкойі нинависти.
1873

Смерть і похорон Христа

У слаунім селі, йу Русалимі, там Сус Назараньский,
Дав ся бити, катувати, за мир християнський.
Били, слупи слупували, кров з боку сточили,
Не єдную терновину Христу на главу зложили.
Марія Матка Божа ж жалю умліває,
Свого сина озлюбеного сльозами вмиває.
Синуж мій возлюблений, чом ти умираєш?
Тіло своє присвятоє до гробу отдаєш.
Прийшов Йосиф до Пилату, узяв святих просити:
Час би, Пилате, тіло з христа зняти,
У плащаницю убрати, й у гроб положити.
Святії ученики славу учинили,
Узяли, Христа зняли з крижа, у плащаницю убрали й у гроб положили.
Що найтвердше од каменя а у райскім серці
Ще не дознали Сотворителя, камінь знав перший.
Жадная віра того не дождала, кілько у мори камінь,
Христос славний по всім світу, Христос явний на вік віком амінь.
1878

Давна молитва

Сон Божої Матері

МОЛИТВИ:

Ангелу хоронителю мій,
Все при мені стій,
Рано, ввечір, вдень і вночі
Будь мені до помочі.
**********************
Стоєт Світий Михаїл на моїх воротях у червоних чоботях, хто йде з добром - пропускає, хто йде зі злом -стинає.
*******************
Матінко Божа, я твоє дитя, бережи мене усе моє життя.

Хустка
Хустка має побутове й обрядове значені. Дівчєтам сі належіло ходити з відкритов головов. А віддана жінка лише з покритов. На другий день по вісіллю жінці покривали голову хусткою і вже бороньбоже "ходити простоволосов" . По хустині мож видіти чи буден день чи свєто, богачка чи з бідної родини.

Хустка

Покритка

ПОКРИТКА

Покритка

Покритка — дівчина, яка не вберегла своєї честі й народила позашлюбну дитину (байстрюка). За давнім українським звичаєм, їй обрізали коси і покривали голову хусткою. Звідси вислів — покритка.
Від найстаршої оповідачки Ганни Кучер 1909р.н. дізнаємося, що покритися для дівчини вважалося найстрашнішим та найганебнішим вчинком. Таких дівчат зневажали в селі і часто й в родині. Таким дітям з дитинства доводилось чути образливі слова і прізвиська. Імена немовлятам давав священик – їх називали на честь того святого або святої, пам’ять яких, за календарем, вшановувалася у день народження, хрещення або найближчими днями.Часто це були "не гарні" імена.
Усю відповідальність за позашлюбну вагітність покладали на дівчину, оскільки довести, хто є батьком дитини, тоді було неможливо. Але бували випадки, що через суд могли зобов'язати парубка віддати дитині частину землі.

Оповідачі:
Параска Попович 1934 - 21.02.2020 (Запис: літо 2016 с.Лецівка)
Ганна Кучер 1909р.н. - 2013р. (Запис: 2009 с.Дуба)
Анна Котіль 1933р.н. (Запис: 2016 с.Лецівка)
Маґда Циган родом з с.Лецівка (Запис: с.Ріпне)
Емілія Шумей 1935р.н. (Запис: 2015 с.Лецівка)

Яким було ставлення до покритки в селі раніше

Життє жінки в тоти дни

Жіноче

Навіть такий нормальний фізіологічний процес як місячні у жінки тоді був пов'язаний з купою застережень та забобонів. Жіноча кров вважалася нечистою, брудною. Жінці у ці дні не дозволяли хрестити дітей,пекти хліб,солити огірки,квасити капусту,спати з чоловіком,ходити до церкви. Засобів гігієни не було, тому дівчата ще приховували свій стан - сиділи дома, а старші жінки ходили з плямами на сорочках не соромлячись",

По злогах

Про жіноче / Місячка

Оповідач: Ганна Сеньків с.Лецівка

Наше жіноче / Місячка

Оповідач: Параска Попович

Коли жінка "має на собі"

Кошулі - струпи.

ГОСПОДАРКА

Господарка

Тичєт фасолі Підгортают бульбу

Коплєт бульбу

Кошіль на велику, дробінь і середну

Як колись в Рожнітів на базар ходилосі

Оповідач: Мирослава Харандзюк 1942р.н.
Ганна Сеньків 1925р.н. с.Лецівка
Запис: 2014 с.Дуба

Ходаки

Оповідач: Ганна Сеньків
@ДУБowА скриня

Полотно

Оповідач: Юрко Библів (Кравчуків)

Повісмо

Оповідач: Володимир Кузан
@ДУБowА скриня

Ткання і вбрання

Оповідач: Ганна Сеньків (с.Лецівка)
@ДУБowА скриня

Полотно

Оповідачі: Параска Клюс, Марія Комар, Ольга Іванова, Мирослава Библів, Марія Кидик, Ганна Андріїшин
@ДУБowА скриня

Кузня

Оповідач: Юрко Библів (Кравчуків)

Коли не було ще холодильника

Оповідачі: Ольга Кузан (Андрусів), Марися Комар (Циганчук), Ольга Іванова (Кузан)

Праннє

Оповідач: Параска Попович (с.Лецівка)

Пере на ріці

Фото Ярослав Коваль

Богач / Бідняк

Оповідач: Параска Попович (с.Лецівка)

Так стриглосі баранів

Фото Ярослав Коваль

Як робилосі полотно

Оповідач: Ганна Сеньків
Запис: 2015р. с.Лецівка

Важєт повісмо

Фото Ярослав Коваль

Начині

Оповідач: Марія Кидик
Запис: 2015 с.Дуба

Прєли на вічєрницьох

Фото Ярослав Коваль

Мішки чи верети носилосі на плечьох

Фото Ярослав Коваль

Копиці сіна колгоспнім поли

Фото Ярослав Коваль

Фото Ярослав Коваль

Жіночі толоки

Оповідач: Ганна Андріїшин (Бадєриха)
Запис: 2014 с.Дуба

Фото Ярослав Коваль

Вечірниці

Фото Ярослав Коваль

На поли з дітьми

Ремесло / Професія

РЕМЕСЛО / ПРОФЕСІЯ

Годинникар Михайлів Богдан

Оповідач: Богдан Михайлів
Аудіозапис: 2014 с.Дуба

Історія гаражу у селі Дуба

Оповідач: Микола Ульмер

Нафтопромисел

Улюблена справа Володимира Боднара

Оповідач: Володимир Боднар
Запис: 2015 с.Дуба

Тартак

Ложкар Дмитер Іванишин

Оповідач: Дмитро Іванишин

Трудовий шлях Ольдзі Кобрейової

Оповідач: Ольга Библів (Кобрейова) 1936р.н.
Аудіозапис 2013 с.Дуба

Кушнір

Оповідач: Мирослава Библів
@ДУБowА скриня

Дубенські музики

Оповідач: Юрко Дмитревко
Запис: 2019 с.Дуба

Газовик

Оповідач: Емілія Попович
@ДУБowА скриня

Зварщик

Бриндзери

Оповідач: Попович Емілія
2015

Кальманка

Оповідач: Ганна Андріїшин

Поліціянт

Оповідач: Юрко Библів
@ДУБowА скриня

Дубенські музики

Павичі, Дічок
Оповідач: Ганна Кучер 1909р.н.

Народна кухня / Борщ дубенський - Біґус - БорАчки

Від весільної кухарки Марія Комар, Ольга Кузан
Запис: 2019 с.Дуба

Дубенські весільні кухарки

Василиха, Бадєриха, Юрчиха Кравчукова.
Оповідач: Ганна Кучер 1909р.н. (запис 2009 рік)

Посадка дерев

Десь у Лецівці

Нафтобурмаш

Колектив дубівського філіалу Карпатнафтобурмаш ( в народі "Бурмаш") на параді в Калуші

1980-ті рр.

Джерело "На дачі в Підляссю"

1980-ті рр.

Колектив дубівського філіалу Карпатнафтобурмаш ( в народі "Бурмаш") на параді в Калуші

1980-ті рр.

Колектив дубівського філіалу Карпатнафтобурмаш ( в народі "Бурмаш") на параді в Калуші

1980-ті рр.

Робочий колектив

Архів: Дарія Гошовська (Чаплі) - (другий ряд, друга зліва)

Невідомий колектив

ВАГІТНІСТЬ / ДІТИ

Вагітність

До Паски лишилосі...