Будь-яка церковна свічка - це пожертва Богові, до речі, іноді вони так і називаються "офірки". Колись свічі в храмах не продавалися, вони туди приносилися, як пожертва, та використовувалися не лише для молитви, але й для освітлення. Зараз, хоча свіча майже втратила функцію джерела світла, вона залишається нашою пожертвою на храм. Ми беремо свічку, залишаючи замість неї гроші, які потім використовуються на потреби храму.

І хоча раніше свічки в храм приносилися, а не купувалися у ньому, двічі на рік люди йшли з храму зі свічками. На Страсну П'ятницю та на Стрітення. Страсна свічка (запалена в день розп'яття Ісуса Христа) символізувала собою світло Євангелія, яке світить нам не зважаючи на вбивство Христа. Вона неслась одна, серед темряви і її вогник ледве тремтів в ночі. Натомість, на свято Стрітення, свічок освячувалося багато, з великою радістю вони неслися до дому та запалювалися під час молитви.

Представлено зошит з пожертвами на церкву с.Дуба з іменами церковного брацтва, що вважаю є цінним для вивчення родоводу села. А також вказана офіра - свічка для храму. Нажаль, є відсутні декілька сторінок, що означає брак декількох імен в списку.