Саме надгробки розкривають зміни уподобань і впливів у народному житті. Оглядаючи їхні форми, оздоби та й матеріал, з якого їх виконали, можна простежити всі історичні зміни в нашому краї, впродовж принаймні двох останніх століть. Якраз із цього періоду до нас дійшла найбільша кількість датованих пам'яток.

 Відомо, що традиція надгробного хреста не така давня, як придорожнього. Давні християни хрести на могилах не ставили.

 Очевидно перші хрести на кладовищах з'явились у вигляді великих придорожніх. Традицію ставити і освячувати великий хрест при вході до кладовища слід вважати досить давньою. Такий хрест символізував те саме, що й вівтар у храмі, місце освячене, місце спокою і майбутнього воскресіння. Хрест є надією на життя вічне через смерть.

 Символ хреста - важливий складник у системі вірувань і в прикарпатських бойків. Згідно цими віруваннями, під час другого пришестя Спасителя над кожним гробом просіяє дивним світлом хрест. Це сіяння буде чудесним знаком воскресіння. Без хреста,поза освяченим місцем, ховали здебільшого самогубців. Однак останнім часом ця традиція потиху завмирає. Також на могилах не ставлять хрести члени релігійних організацій - Свідки Єгови.

 Щодо матеріалу з якого виготовляли хрести, то першість слід віддати дереву. Адже майже всі потреби селянина задовольняв цей матеріал. Він супроводжував горян впродовж життя - від колиски до могили.

 На другому місці слід зазначити - кам'яні хрести. Таких на нашому цвинтарі збереглось декілька. Іншим матеріалом для виготовлення хрестів, що поширився з XIX століття, став метал. На могилах такі хрести мали вказувати на поважність поховання. Своїми художніми формами і виразністю тодішні литі хрести відповідають традиціям західного мистецтва. А хрести виконані вже в другій половині XX століття в колгоспних майстернях з арматури помітно відрізнявся від хреста з металевої штаби. Цим хрестам вже не притаманна та художня виразність, що була характерною для кутих і литих хрестів XIX століття.

джерело скор. http://www.derev.org.ua/biblio/articles/pryjmych_khresty_zakarpattya.htm

 

 

 

 За середньовічними переконаннями померлих, окрім самогубців, ховали в освячену землю, якою вважалась земля біля храму. Жертв епідемій тоді вивозили далеко за межі населеного пункту. Розташування кладовищ біля храмів створювало загрозу поширення епідемій. Запобігаючи винекненню їх імператор Йосиф II у 1783 році своїм розпорядженням зобов'язав ліквідувати кладовища біля храмів.

 У Дубі попередній цвинтар також знаходився на території храму, на місці теперішньої церкви. Зі слів старожилів перша церква згоріла, а з нею очевидно, й хрести на могилах, які здебільшого були дерев'янними. Досліджуючи давні могили нашого цвинтаря, а це кам'яні надгробки, їх збереглося близько двадцяти. Найдавніше поховання датується 1891 роком. Всі кам'яні хрести є схожими до придорожніх. Поскільки церкву розпочали будувати у 1894, то слід вважати, що старий цвинтар започатковано приблизно з того часу.

 Є на цвинтарі й дорогі, як на ті часи, литі красиво оздоблені хрести - це польські поховання. Лише на одному надгробку є дата 1933 рік, на решту жодного надпису. Всі вони знаходяться на вершечку гори, що свідчить про високий соціальний статус похованих.

 Ще цікавим є факт, що місцевим Свідкам Єгови довший час не дозволялося хоронити на території цвинтаря, а лише зкраю під огорожею. 

 На цвинтарі є могила пароха о.Юліяна Филиповича, який збудував церкву й був похований у 1916 році. На його кам'яному надгробку присутня різьблена чаша - символ євхаристії та служінню Богові. 

 Нам потрібно прикласти багато зусиль, щоб дослідити, а головне зберегти ці історичні пам'ятки.

 Цвинтар - цінне джерело інформації, своєрідний архів. Ця тема надзвичайно важлива. Без залучення цієї категорії пам'яток, неможливо відтворити об'єктивну історію жодного населеного пункту. Разом з тим потрібно пам'ятати, що місця поховання можуть багато розповісти про живих, про культуру ставлення їх до пам'яті. Лише в місці спокою, біля могил ми задумуємося, що ми - частинка великого дерева роду.