До Николи лишилосі...
Пам`ятні знаки села
Часто зустрічаються хрести на перехрестях. Відомо, що перехрестя сповнене негативної енергетики і сприймається, як межа між "людським світом" і потойбічним. Перехресток вважається осередком перебування "нечистих істот". Тому, щоб нейтралізувати негативну дію місця ставили для захисту хрест. Ні для кого не таємниця, що українці завжди використовували перехрестя для всіляких магічних ритуалів.
Серед придорожніх хрестів є так звані "обітні". "Обітниця" - означає обіцянка, яку дає людина перед Богом. Давши обітницю людина не має права порушити обіцянку, бо інакше на неї чекала неминуча кара. Особа, яка бажає щось змінити у житті просить Бога (дає обітницю) дарує щось Богові,вірячи, що бажане збудеться. Ситуації при яких давали обітницю, найчастіше були пов`язані з хворобою безпліддя, безшлюбність, негаразди в родині та господарстві (посуха, злива, неврожай, мор скотини тощо).
Історія одного хреста від Ольги Ковальчук 1925р.н:
" У меї баби Марисі "сходили" діти. Сім раз була груба, а родити не могла. Старі люди порадили поофірувати Богу сім хрестів. То були богачі тай мали за що зробити хрести, хоч то і дорого куштувало. Тай так сталосі, що Бог дав їм єдну дітину, сина Николу - то мій втець. Один хрест лишивсі, що в нас у городі."
Обітні дари могли нести не лише до хрестів, а й до капличок і церкви. Така традиція побутує у нас й до нині.
Хрести встановлювали також на місці зруйнованої церкви, зокрема, вівтаря, місцезнаходження якого вважається чистим і святим. Такі хрести були обгороджені перилами.
На фото 1992р. привертає увагу обгороджений хрест на території церковного подвір`я. Отож маємо уявлення де стояла попередня церква.
Жива традиція ставити хрест біля водоймища на Водохреща. Та біля джерел.
Сьогодні ставлять хрести і на місцях, де сталася дорожньо-транспортна пригода або де вони трапляються досить часто, тому за таким місцем закріплювалася "недобра слава". Відповідно, аби нейтралізувати таке місце,ставили хрест. В даному випадку хрести виконують функцію пам`ятних знаків.
За розповідями односельців, хрести ставили й у тих місцях, де "у войну" чи "від рук хлопців з лісу" загинули люди. Такі хрести-знаки є й у наших лісах.
В травні 1848 року видано урядовий циркуляр про скасування панщини в Галичині. По селах на честь цієї події ставили пам`ятний хрест і "фіґуру", під якою закопували серпи, коси, ціпи, що символізувало закінчення виснажливої праці на пана.
Нажаль, не маємо зафіксовано, як виглядала "фіґура", що стояла при в`їзді в село Дуба, зі сторони Князівського, де колись наші предки вирушаючи з дому молились і просили благословення в далеку дорогу. За описами очевидців - це був дуже високий дубовий стовп, внизу якого була різьблена скульптура Божої Матері або інший варіант, більш вірогідніший - скульптура Даниїла у підніжжі якого стояли по обидва боки леви (сцена з старого завіту).
Вище знаходилось розп`яття Ісуса Христа з круглим накриттям. На стовпі були прицвяховані монети, як символ тридцяти срібняків, тому не виключно, що могли бути й знаряддя тортур Христа: спис, кліщі, цвяхи, молот та інш., які зазвичай також символічно кріпили до хреста.
Треба зауважити, що засобом комунікації "з тим світом" досить часто слугували гроші, які в народних уявленнях наділялися особливими магічними властивостями. Грошима платили "тому світу" за певну послугу. Важлива деталь: принесені пожертви вважалися недоторканими. Це повязано з віруваннями про те, що вони належать "тому світу", тому люди з "цього" не можуть їх забрати, за вийнятком жебраків.
Поряд фіґури стояла капличка. Під час панування у Галичині Австрії та Польщі розвиток капличок зростав. Не було жодних утисків чи обмежень щодо фундацій чи відновлення сакральних споруд. Фундаторами в основному були парохи, монастирі, заможні верстви населення. Якщо такі об`єкти ставили селяни кріпаки, то це здійснювалося цілими громадами. Каплички різняться за призначенням: "офірувані" (подяка Богу, потреба опіки), вшанування памяті померлих, означення "чудодійних місць".
Каплиця, що стояла при в`їзді в наше село, за описами, мала вигляд альтанкової (напівзакритий простір), без лицевої стіни, як велика ніша. Центром якої слугувала вище описана фіґура. Мала ґонтове покриття з дощатою підлогою. Всередині знаходились деревянні різьблені скульптури левів та Божої Матері чи Св.Даниїла. Хоча очевидці стверджують, що загалом скульптур було набагато більше. Впевнена, що капличка в Дубі була ідентичою з Перегінською, що на цьому фото.
Прикладом каплиць в память померлим є дві каплички І.Цюпи на місцевому цвинтарі в с.Дубшара.
Важливим компонентом придорожніх каплиць і хрестів є дерева (липи, тополі), що повязується з вірою у їхні "магічні" сили, яка продовжувала жити у свідомості людей багато сотень літ після прийняття християнства. Розташування дерев по кутах є символічною ознакою сторін світу та умовну визначеність "центру" утворюючи "вінок" єдності споруди та "вищого" "божественного"світу.
За Радянських часів каплички, як і хрести, руйнували. Навіть ті, які спорудили на честь визначної історичної події, як скасування панщини 1848р.. Такий хрест громада Дуби спромоглася поставити аж у 1859 році. Цей хрест вдалося зберегти перемістивши його з долішнього кінця села на церковне подвіря, де знаходиться й до тепер.
Фіґуру, розповідають, тягнули трактором і викинули в ріку. На місці прадавньої вежі-фіґури та каплички стоїть скромний залізний хрест.
Знаково, що хрести на приватних садибах руйнувати не сміли. Тому ці хрести збереглися в доброму стані на обійстях роду Ковальчуків-1888р.(фото вгорі), Циганчуків (Капралові) - 1933р., Библівих (Каштана) - 1932р., який перенесли на церковне подвір`я.
Деякі хрести в роки Незалежності були відновлені: "під Книжівським", "під Ріпним", "на Слободі Дубенській" (с.Підлясся) та на роздоріжжі "біля цвинтаря" - 1888р., хоча, кажуть, там був інший - високий, кам`яний хрест з накриттям вгорі та чотирма липами по краях.
Нажаль не всі памятки вдалося відновити. Прикладом, в урочищі "Сигавки" стояв хрест на місці раптової смерті матері, яка жала жито і бездиханно впала поруч з немовлям. Також, кажуть, був високий дерев`янний хрест, навпроти "Залу Царства Свідків Єгови".
Край села Дуба (зі сторони с.Підлясся) збереглась основа на якій стояв хрест родини Дяків (Когутових).
Хрест родини Циганчуків на власному полі, котрий ще можна врятувати.
Зруйновані придорожні хрести, що знаходяться на цвинтарі. Хрест Николи Тумківа 1899р. На третьому фото помітно - це верхня частина хреста, що вціліла.
Зруйнований і нажаль не підлягає відновленню памятка "під Ріпним".
Залишки різних кам`яних хрестів недбало закинутих під старою дзвінницею. Шкода, що до сих пір не відновлена память наших предків. Не припустимо байдуже і безвідповідально ставитись до символа хреста нам християнам.
До вашої уваги розповіді односельчан про місцеві сакральні споруди.
Традиція ставити придорожні каплички відновилася з часу Незалежності.
Шанобливе ставлення до хреста проявляється у постійному догляді за ним, щорічним освяченням та проведенні богослужінь. Про цю традицію розповідають старожили...
Придорожні хрести відігравали та відіграють важливу роль у духовній культурі українців. Вони виконують низку функцій - захисну, магічну, пам`ятну, водночас нейтралізують негативний вплив та освячують найбільш небеспечні місця.
P.S Традиція виготовлення ландшафтних хрестів на Галичині тісно пов`язана з малою сакральною архітектурою Польщі. У художньому вирішенні цих знаків простежується тісне сплетіння місцевої і польської культур. Загальнопоширеними спорудами були хрести на яких вирізьблюють Роз`пяття, кам`яні каплички, фіґури. Відомі пам`ятники були у вигляді фігури Божої Матері на високому постаменті, фігури Святих різьблених з дерева та каменю, що придавало обє`мності скульптурі. Статуетки розміщували в придорожніх капличках та в нішах. Поширеними були фігури Богородиці, Святої родини, Святих покровителів місцевості та часто улюблений у польському мистецтві сюжет "Христос у скорботі".
Щоб глибше зрозуміти величезну втрату сакральних памяток нашої місцевості і для більшого вивчення історії релігійного мистецтва запрошую переглянути світлини сакральних споруд Польщі. У нас багато спільного...
Пов`язані теми:
* Хрест, що служить оберегом -
Іван Іванчук (Новини Підгір`я) -
* Унікальні споруди Івана Цюпи з Дубшари -
Надія Ульмер,Руслана Сеньків (Новини Підгір`я) -
