До Паски лишилосі...
Один день в історії села Дуба
На жертви німецького терору на Україні складаються дві категорії, з одного боку члени українського підпілля (УПА, ОУН), що гинули на полі бою в боєвих рядах, а з другого боку невинні жертви, замордовані лише за свою приналежність до української нації, що станула на дорозі німецькому імперіялістичному походові.
Десятого жовтня 1943 р. проголошено в Галичині винятковий стан, на підставі чого введено в дію інституцію “наглих судів поліції безпеки”. З того дня розпочалася кровава серія прилюдних розстрілів українського населення, яка тривала аж до останнього відступу німців з Галичини в літі 1944 р..
Всього за повищим (далеко неповним) списком німці розстріляли в Галичині від жовтня 1943 до червня 1944р. — 1571 українців. Все це були прилюдні розстріли.
В звітах читаємо: “При розстрілах українців в Долині, в січні 1944 р. німці катували кожного засудженого, що кричав “Слава Україні”. Катували до втрати притомности й щойно тоді вішали. Були масові випадки, що в’язні перед екзекуціями пращалися зі світом патріотичними вигуками, як “Хай живе Україна! Слава ОУН! Воля українському народові!”, а найпопулярніше “Слава Україні!”. Німці останні вияви почувань скатованих жертв параліжували в звірський спосіб, бо заливали роти жертв вапном. Такі практики були на сході й заході. Жертвам на розстріл в’язано руки й ноги.
Перед розстрілом їхній комендант сказав: “Ви знаєте, що за одного німця відповідає десять ваших голов”. Коли ми розглянулися, тоді помітили, що над великим ровом стояло вантажне закрите авто, до якого підступили ґештапівці. З цього авта вони витягнули десять наших в’язнів. Я не могла дивитися на них. Я заслонила собі очі руками й молилася. Мої співучасники казали потім, що вони були по п’ятьох повязані колючим дротом й страшно скатовані."
Яким було життя в часи німецької окупації?
Що знають родичі про загиблих рідних в 1944р?
Аби мати уявлення, що тоді відбувалося на теренах Долинського повіту, зокрема у нашому та в сусідніх селах найкраще почитати документи, які описують події того часу.
Для збільшення фото клацніть на картинку.
З огляду на стратегічне значення села Ріпне видобуток нафти та газу, наявність нафтопромислу в Ріпному було достатньо багато агентів, зокрема поляків, завданням яких було спостерігати за ідеологічним станом цього промислово важливого села. Із вище вказаного документу дізнаємося, що 29.01.1944р. німці роблять облави на села, в тому числі і в Дубі, шукаючи зниклого чоловіка, якого забрали невідомі, але безуспішно. До нашого села німці повертаються 3 лютого пізно ввечері із складеним списком.Тоді ж арештовують шість чоловік. Всі вони на той час працювали в Ріпному: п'ятеро на нафтопромислі, а один секретарем сільської ради.
Зі слів родичів арештованих, зокрема Шикора Дмитра, дізнаюся цікаву деталь, коли німці зі списком шукали по селу людей вони не зовсім орієнтувалися хто де живе, так, коли шукали батька Дмитра вони пішли до його батьківської хати, де він уже не проживав, тому можна зробити висновок, що з німцями ходила по селу не місцева людина. А Михайлів Богдан розповідає, що в тому зловісному списку був записаний і його батько, в той вечір він їх зустрічає двічі випадково, але його не арештовують, що знову ж таки підтверджує мої припущення, що по селі з німцями ходив хтось, хто погано орієнтувався в селі і не знав людей в обличчя.
Існує версія, що німцям списки подали дві молоді дубівчанки, які записалися у "фольксдойчери", одна з котрих була заміжня і по наївності занесла до списку свого чоловіка так, як була впевнена, що списки потрібні для якоїсь нагороди. Я не знайшла цьому підтвердження, але й спростовувати версію не берусь. Відомо, що над молодими жінками вчинили самосуд бандерівці, застріливши обох.
При розмові з родичами загиблих, я запитувала, "за що розстріляли"? Але ніхто не мав відповіді. Мені пощастило знайти документи -оголошення про розстріл дубівчан, де вказана й причина розстрілу: "Присуд на названих особах, виконано дня 5.02.1944 в Перегінську, як кару за те, що дня 24.01.1944 українська банда упровадила будучого в німецькій службі учителя українця Романа Хортіва з Ціневи".
Ніби багато стало відомо, але запитань в цій справі залишилось ще чимало.
Схожі теми:
про приведення в дію вироку. Такі оголошення вивішувалися на трьох мовах: українській, польській та німецькій.
Помітно, що текст писав не українець і не місцевий, бо зроблено купа помилок в написанні прізвищ та місцевості. Замість Ценява - Генява, Хортіва - Гортова.
Родина Тунківа Василя і Михайла Кучера на освяченні пам'ятної дошки загиблим патріотам.
про приведення в дію вироку. Такі оголошення вивішувалися на трьох мовах: українській, польській та німецькій.
