Початкову школу Ярослав Коваль закінчив у рідному селі. Після одного з боїв Першої світової, що відбувся на околиці села, старший брат Ярослава знайшов карабін, який потім обміняли на трофейний фотоапарат «ідеаль-222» фірми «Цейс». Так у сім'ї майбутнього митця з'явився перший фотоапарат. Інженер Венедикт Стасів, що квартирував у хаті Ковалів, взявся показати Ярославу технологію фотографічної справи. 

Задля продовження навчання Ярослав Коваль у 1918 році разом з братом Володимиром вступив до української приватної класичної гімназії ім. Маркіяна Шашкевича в Долині. У 1924 році гімназію в Долині було розформовано, Ярослав продовжив навчання у Рогатинській гімназії, тоді як Володимир — у академічній гімназії у Львові. Директором школи у Рогатині був Антін Крушельницький, а згодом Микола Чайковський, син Андрія Чайковського. Навчання у гімназії також посприяло можливості спілкування ще з цілою плеядою діячів, серед яких Осип Турянський, Микола Угрин-Безгрішний, Роман Грицай, Борис Кудрик та Юліан Каменецький. Останній, будучи професором історії, організував у гімназії антиалькогольний рух серед пластунів, у якому Ярослав Коваль брав активну участь. Микола Чайковський, в свою чергу, провадив у гімназії фотогурток, який також став в нагоді становленню творчого генія Коваля. 

 У 1930 році, уже спробувавши свої сили у фотографії, Ярослав Коваль стає студентом філософського факультету Львівського університету Яна Казимира. Тут же він записується на фотографічний факультатив Юзефа Світковського. Під час навчання в університеті продовжує брати активну участь в протиалкогольній кампанії, виготовляючи експонати «Першої української мандрівної протиалкогольної виставки» Івана Раковського. Виставку було презентовано 1932 року у приміщенні НТШ і вона отримала схвальні відгуки, зокрема і від Іларіона Свєнціцького, який у підсумку надав приміщення для створення постійної антиалкогольної експозиції у Національному музеї.