top of page

РІЗДВО - КОЛЯДА

 Ще до 1950-их років в наших околицях звучали дохристиянські колядки від людей, котрі колядували саме так ще у своєму дитинстві. Тішить, що в Дубі живуть люди, котрі зберегли колядки своїх предків і передали їх нам у спадок для майбутніх поколінь. Поскільки нині колядують лише християнські колядки, вважаю за потрібне зберегти цей зникаючий пласт народної колядки.

 Несказанно пощастило відшукати давні дохристиянські колядки з Дуби та околиць в етнографічному збірнику Володимира Гнатюка виданий в 1913 році. Невідомий автор 10 липня 1867 року записав у нашому селі поверх двадцяти колядок, за що ми йому дуже вдячні. Жодна з цих колядок не повторюється з теперішніми записами, а це значить, що маємо величезне доповнення до нашого дубенського колідника.

 

" Передне слово (скорочено)

 Випускаючи у світ отсю збірку колядок і щедрівок, уважаю за потрібне пояснити, як вона повстала. Протягом довгого часу збираня удало ся менї постягати записи з ріжних сторін нашої етноґрафічної теріторії. Щож тикаєть ся часу, з якого походять записи в отсїй книжцї, то вони обіймають цїле столїтє. Вичисляю тут найзамітнїйші збірки (перелічу лише з нашого району): 

Василь Булка записував колядки 1864р. у Струтинї Вижнім;  

Іван Вагилевич (Ясень і околиці) зібрав велику збірку колядок у 30-их рр.  XIX ст.; 

Ю.Іванишин записував колядки 1903р. в Ріпнім; 

Іван Кочержук записував колядки 1905р. в Ришнятім, Долин. повіт; 

Григорій Леґінь зібрав колядки в Перегинску, Долинського пов. 1864р.; 

Іван Луцїв записував колядки у Струтинї Нижнім 1864р.

та колядки з Дуби, Долинського повіту невідомого записувача 1867 роком.

 Приладжуючи отсе виданє до друку старав ся я повилучувати з нього всї піснї, що фіґурують у деяких збірниках під назвою колядок та не допустити до нього церковних коляд, якими пересипані особливо збірники з рос. України (не виключаючи й П.Чубинського, Б.Грінченка, А.Малинки та не згадуючи про рукописні збірки), бож церковні коляди, хоч мають також своєрідну красу, але й мовою і своїм духом ріжнять ся так від колядок, як небо від землї. А що говорити про час і спосіб повстаня одних і других! Коли колядки є витвором простонароднїм і походять усі з передтатарської доби, то церковні коляди є витвором духовних письменників та походять із XVII—XVIII ст.

Львів, 28. IX. 1913                                       Володимир Гнатюк.

Різдво — найдивовижніше і найулюбленіше свято в усьому християнському світі. Українська традиція святкування Різдва має свою історію, свій колорит та особливості. Це пов‘язано з поєднанням дохристиянської та християнської традицій, а саме старого слов'янського свята на честь поворота Сонця на весну – Коляди та великого християнського свята на честь народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха – Різдва Христова.
Знаючи про цей мультикультурний феномен, можна краще зрозуміти символи українського свята Різдва-Коляди. 

Зірка, яку носили колядники від хати до хати, на початку означала народження нового Сонця, а пізніше Вифлеємську зірку, що привела трьох мудреців до маленького Ісуса Христа.
Сніп пшениці, або жита, який приносили до хати, називали Дідухом-Прадідом, а іноді називали Колядою. Він був символом добробуту, урожаю та безсмертного предка, оберега роду.
Настільний хліб, або хліб, якім обдаровували колядників-співаків також називався Хлібом- Колядою. 
Для святкової вечері готували 12 священних страв, що символізували 12 місяців, а згодом 12 апостолів. Однією з головних страв була кутя, яку ставили на покуті для вшанування пам‘яті померлих предків. Мед в куті — був символом життя, мак — символом сну-смерті.
Величальні пісні зимового циклу, які за слов‘янських часів присвячувались сонцю, місяцю, зорям та предкам, а згодом, за Християнства, в які додались сюжети про народження Христа, називались колядками.
А величальні пісні весняного циклу, які були присвячені новому року, який слов‘яни святкували навесні, називались щедрівками. Саме через це в них були згадки про ластівок, побажання багатого врожаю, приплоду худоби, доброго роїння бджіл.
Згодом, коли святкування нового року було перенесено на зиму, щедрівки стали співати на Різдво разом з колядками та у Щедрий вечір.

 

bottom of page